Економічна ситуація в Україні спонукає наших співвітчизників шукати кращої долі за межами країн. Хтось їде на рік, а залишається на чужині назавжди, хтось виїзджає на ПМП, проте повертається додому через декілька місяців.

Італія і Португалія, Німеччина і Канада, Ізраїль і Австралія – далеко не повна географія економічної еміграції з України. Як отримати візу, як поводити себе за кордоном, як переказати гроші родині – якщо в вже прийняли нелегке рішення стати заробітчанином – про йдеться у статті. 

Уже багато років в Україні триває полеміка про мову. Позицій, з яких виступають опоненти, за великим рахунком лише дві.

Одні стверджують, що, оскільки держава зветься Україною, то й мовою спілкування скрізь і завжди мусить бути українська.Їхні опоненти, посилаючись на опитування громадської думки та статистику, стверджують, що величезна кількість людей в Україні не бажає послуговуватися українською, бо російська їм ближча й миліша. Звикли вони так.

"Американською мрією" зазвичай називають прагнення людини до кар'єрного успіху, фінансового благополуччя і здійснення цих планів. Однак американська мрія, про яку зазначено в статті, жодним чином не пов'язана з банальним збагаченням. Йдеться про те, що можна віднайти національні багатства, які незмірно дорожчі за гроші. Бо історичну пам'ять і її матеріальні свідчення не можна виміряти ні в доларах, ні у гривнях.

Це солодке слово свобода... не знаю, не впевнений. Свобода за Марксом, як усвідомлена необхідність, чогось не надихає. Хоча, можливо, бородатий бухгалтер і мав рацію. По своєму.

У позаминулому столітті добре було розміркувати про абстрактні категорії, особливо, якщо перебувати на утриманні і особливо не піклуватися про день прийдешній. Така свобода, мабуть, апріорі потребує наявности друга - не тільки однодумця, але і промисловця, який щомісяця дає вам чек із сумою, що потенціює процеси вільного мислення.

До козацтва в нас особливе ставлення – завдяки творам класиків української літератури образ козака набув у масовій свідомості настільки героїчних та одухотворених рис, що професійним історикам залишається лише дивуватися.

Насправді цей феномен є не тільки українським – згадаймо хоча б про загони гуситів, хорватських граничарів чи швейцарських найманців. Не є він і феноменом.